Чубарики-омелюхи
Одягнули капелюхи,
Новомодні, шовковисті,
На голівоньки барвисті.
У яскравому убранні
Прилетіли на світанні
Із тайги, в зимову пору.
Поселились біля бору
Величезною юрбою,
Смакувати омелою,
Ягідками із калини,
В диких заростях ожини.
(Lana P., 2019)
Зазвичай в перші місяці зими в парк «Олександрія» галасливими зграями прилітають наші північні гості – омелюхи. В цьому році їх можна було побачити вже в першій половині січня.
Омелюх звичайний (Bombycilla garrulus) – невеликий співочий птах розміром приблизно як шпак, птах з на диво м’яким пір’ям. Усі види омелюхів носять на голові чубчики. Чубчик омелюха звичайного має сірувато-червоне забарвлення. Їхні яскраві чубчики часто порівнюють із капелюшками чи коронами, що робить їх елегантними й загадковими. Основний тон оперення бурувато-сірий. Тіло веретеноподібне. Хвіст короткий,
закінчується широкою жовтою верхівковою смугою. Чорні сильні ноги оперені до цівки. Дзьоб чорного кольору, порівняно короткий і масивний. Поперек голови на рівні очей тягнеться чорна смуга, на горлі наявна невелика чорна маніжка. У омелюха дуже чіпкі кігтики, що допомагає птахові утримуватися на гілках і скльовувати ягоди, які найважче дістати. Але ця ж особливість заважає омелюху пересуватися по землі, що він і робить вкрай рідко і неохоче. Тривалість життя – до 10-15 років. Перебуває під охороною Бернської конвенції.
Омелюх гніздиться у Північній Європі, Азії та Північній Америці. На території Євразії ареал цього птаха простягається від Фінляндії до Камчатки, а в Америці охоплює Аляску, північно-західні штати США, а також центральні та західні провінції Канади. В Україну прилітає зимувати з північних лісів Європи. Вони не гніздяться в Україні, а прилітають лише на зимівлю, їхня поява не щороку гарантована, залежить від погодних умов та наявності їжі. Головна особливість омелюхів — непередбачуваність. Вони можуть з’явитися раптово і так само несподівано зникнути. Усе залежить від погодних умов конкретного року.
Омелюхи досить компанійські птахи. Ці пернаті мандрівники ніколи не подорожують поодинці. Взимку омелюхи збираються у великі зграї — від кількох десятків до сотень особин. Разом шукають їжу, одночасно сідають на дерева і так само злітають усією групою. Омелюхи люблять сидіти на найвищих гілках дерев, тому часто, щоб їх помітити, треба впізнати ніжне щебетання. У польоті вони часто видають дзвінкі переливчасті трелі «свірірі-свірірі», а в шлюбний сезон влаштовують мелодійні концерти. Дуже мирні пташки, їхній політ у зграї нагадує хвилю, а тихе щебетання створює зимову атмосферу.
Очевидно за веселий і компанійський характер цих птахів дуже люблять і в кожній країні вони мають свої назви. Так, в Україні його називають омелюхом від його улюбленої їжі — ягід омели, а також хохликом — через характерний чубчик. Німці називають цього птаха шовкохвостом, а англійці — воскокрилом. Його крила вкриті білим та яскраво-жовтим візерунком, а деякі кінчики пір’я мають червоний восковий наліт. В Америці має назву богемський воскокрил через те, що епітет «богемний» натякає на схильність цих птахів здійснювати міграції.
Омелюхи з’явля
ються в парках, в тому числі і в «Олександрії», очищають дерева від омели, тому їх часто називають «їдцями омели».
Смачне клейке насіння прилипає до їхніх ніг і пір’я, і птахи розносять його, допомагаючи рости новим рослинам. Крім того взимку омелюхи годуються ягодами горобини, барбарису, глоду, калини та іншими. Омелюхи переварюють тільки ягідний м’якуш, а кісточки видаляються з організму разом і з послідом. Таким чином птахи сприяють розповсюдженню багатьох видів рослин. Іноді ненажерливі птахи поїдають ягоди, що вже перебродили, і впадають у стан алкогольного сп’яніння. Омелюхи — справжні ненажери, варто їм побачити кущ або деревце з красивими ягодами, вони не зупиняться, поки не з’їдять їх всіх. Птахи ненажерні, тож інколи ледве піднімаються у повітря.
Незважаючи на таку тяжку для нас всіх зиму, знайдіть час і відвідайте прекрасну «Олександрію» та почуйте дзвінку пісню хору омелюхів, адже з приходом весни (березень-квітень) вони відлітають на північ до рідних місць на гніздування, залишаючи нам по собі казку про зиму.
Любов Плескач
науковий співробітник дендропарку «Олександрія» НАН України
