Науковий співробітник дендропарку «Олександрія» НАН України,
кандидат біологічних наук
Ніна Вікторівна Драган
В інтернет-просторі є велика кількість публікацій, присвячених небезпеці для людини і домашніх улюбленців, яку викликають іксодові кліщі.
Серед іксодових кліщів, як переносників небезпечних захворювань, найзначнішими є кліщ тайговий (Ixodes persulcatus), кліщ собачий (Ixodes ricinus), кліщі роду Dermatocenter (пасовищний кліщ) і Hyalomma (гіаломні).
Серед найнебезпечніших хвороб для людини, спричинених кліщами, є кліщовий весняно-літній енцефаліт, хвороба Лайма або бореліоз, кліщові рикетсіози, гранулоцитарний анаплазмоз, моноцитарний ерліхіоз, бабезіоз (піроплазмоз), бартонельоз, марсельська лихоманка, кліщовий поворотний тиф, туляремія, всього понад 150 хвороб. Найбільш відомою і поширеною в Україні є хвороба Лайма.
Дендропарк «Олександрія» є поєднанням великих лісових масивів, узлісь і галявин, що надає величезну кількість екологічних ніш для різноманітних «мешканців», в тому числі і кліщів. Рекомендовані обробітки приалейних смуг інсектицидами ми проводити не можемо, так як нам заборонено використовувати будь-які пестициди. Проте, прогулянка по доріжкам, алеям, відпочинок на лавочках убезпечить вас від нападу кліщів. Заходити на галявини, узлісся, в лісові насадження реально небезпечно. Бережіть себе, своїх дітей, це збереже вам здоров’я! Подбайте і про домашніх улюбленців, не дозволяйте їм вільно бігати по траві, особливо, якщо вони не захищені протиакарацидними засобами.
ІЗ ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ
Дослідження хвороби, викликаної кліщами, триває вже більше століття. У 1883 році в Бреслау німецький лікар А. Бухвальд вперше описав зміни шкіри на пізніх стадіях бореліозу, відомої нині, як «хронічний атрофічний акродерматит». Дещо пізніше, у 1909 році, шведський дерматолог А. Афзеліус описав «хронічну мігруючу еритему» на місці присмоктування кліща. Детально особливості мігруючої еритеми у 1913 році описав австрійський бактеріолог та дерматолог Б. Ліпшюц, а тому цю паологію називали «еритемою Афзеліуса-Ліпшюца». У 1930 році шведський дерматолог С. Геллерстром вперше висловив здогад, що хворобу спричинюють спірохети.
Особливо активні дослідження хвороби проходили в кінці 90-х рр минулого століття в США А. Стіром, С. Малавістамом та Д. Снідманом у містечку Олд-Лайм (штат Коннектикут). Саме там хвороба дістала назву як «хвороба Лайма». А в 1982 році В. Бургдорфер (Willy Burgdorfer[en]), довів спірохетозну природу хвороби, ґрунтуючись на припущеннях С. Геллерстрома. На честь Бургдорфера ця борелія й отримала свою назву. Згодом було встановлено, що існують різні види борелій та їхні геномні штами, що викликають хворобу Лайма.
Насправді, хвороба, що зараз носить назву Лайма, уражала людство дуже давно. Описують випадок, що ДНК збудника хвороби Лайма знайшли в мумії людини, яка жила в Європі 5300 років тому.
ХВОРОБА ЛАЙМА В НАШ ЧАС
Зараз хвороба Лайма є однією з найпоширеніших трансмісивних кліщових інфекційних хвороб країн північної півкулі. Здатність хвороби уражати багато органів і систем, спричиняти втрату працездатності, викликати інвалідність робить її і серйозною медичною проблемою. На даний час відомо, що хворобу Лайма викликає велика кількість збудників. Їх всіх відносять до так званого видового комплексу sensu lato з роду Borrelia, родини Spirochaetaceae. Найбільш клінічно значимими в структурі хвороби Лайма на цей момент є B. burgdorferi sensu stricto (класичний вид, найбільше поширений у Північній Америці), B. afzelii, B. garinii та B. valaisiana, що поширені в Євразії.
В останні десятиліття в Європі, і в Україні зокрема, спостерігається зростання кількості іксодових кліщів. Пов’язують це, з однієї сторони, з глобальними змінами клімату, з іншої, з забороною небезпечних пестицидів, зокрема ДДТ.
За даними лікарів-інфекціоністів, в Україні до 98 % всіх іксодових кліщів заражені тією чи іншою бактерією. В багатьох європейських країнах цей показник становить 68-70% (https://lb.ua/health/2024/04/08/607451_ ukraini_ 98_ vsih_iksodovih_klishchiv.html)
З кінця минулого століття у світі почала різко зростати захворюваність на хворобу Лайма. В Україні перші випадки захворювання відмічені в 1994 році, офіційне визнання хвороби йде з 2000 року. За даними досліджень мікробіологів зі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, за період з 2000 по 2023 рік в Україні зареєстровано 45 371 випадок хвороби Лайма.
ЯК ПЕРЕНОСИТЬСЯ ХВОРОБА
Спричиняють бореліоз спірохети роду Borrelia, які належать до грамнегативних мікроорганізмів.
Постачальниками борелій для кліщів є понад 130 видів диких і свійських тварин, і близько 100 видів птахів. Людині хвороба передається через іксодового кліща, який є переносником будників бореліозу. Піднімається питання зараження через сире молоко, особливо, козяче, проте, це питання ще відкрите.
Характерною особливістю цих кліщів є те, що покриви тіла і травна система самиці сильно розтяжні. Це дозволяє їм харчуватися рідко (іноді раз в житті), але багато. Ротовий апарат пристосований для проколювання шкіри і висмоктування крові. Хоботок має гіпостом: довгий сплощений виріст, на якому розташовані гострі, спрямовані до заду зубці. Хеліцери зазубрені з бічних сторін. З їх допомогою на шкірі хазяїна утворюється ранка, в яку занурюється гіпостом. При укусі в ранку вводиться слина, яка застигає навколо хоботка. Так кліщ може щільно прикріплятися до тіла господаря і мешкати на ньому довгий час (іноді до 1 місяця).
У самиці хітиновий щиток покриває не більше половини поверхні тіла, тому вони можуть поглинати значну кількість крові. Самці ж покриті нерозтяжним хітиновим щитком повністю.
Найчастіше хворобу людині передає дорослий кліш, рідше німфи та личинки. Всі вони 3-5 днів. кров’ю. Ризик захворювання дуже високий, коли кліщ перебуває в тілі людини 2-3 дні, німфи і личинки – 3-5 днів. Від хворої людини до здорової хвороба не передається.
ДЕ ЧАТУЄ НЕБЕЗПЕКА
У лісі, парку найбільш кліщів знаходиться в траві на узбіччях, вздовж доріг, алей, на кущах, особливо сухих. Захворюванності на хворобу лайма властивий сезонний характер – навесні, влітку, на початку осені. Останні роки кліщі бувають активними і взимку.
ТРОХИ ЦІКАВОГО ПРО КЛІЩІВ
- Класифікація. У таксономічному відношенні Іксодові кліщі (Ixodidae) є родиною у складі однойменного ряду (Ixodida), що відноситься до надряду Паразитоформних кліщів (Parasitiformes), класу Павукоподібних (Arachnida), типу Членистоногих (Arthropoda), царства Тварини (Animalia). У світовій фауні, загалом, відомо 762 види іксодових кліщів, з яких більше 30 видів зареєстровано у фауні України. Усі вони є високоспеціалізованими кровосисними ектопаразитами наземних хребетних тварин, насамперед теплокровних – ссавців і птахів, кров’ю яких живляться.
- Кліщі проходять 4 стадії розвитку – яйце, личинку, німфу та імаго. Іксодові кліщі мають надзвичайну плодовитість. Напившись крові, самиця відкладає в землю (нори дрібних гризунів, тріщини ґрунту, лісову підстилку) до 20 000 яєць. Проте, до дорослого стану з них доживає незначна кількість.
Голодний кліщ (зліва) і ситий кліщ (справа)
З яйця вилуплюється личинка, яка живиться на дрібних тваринах – гризунах, ящірках тощо. Якщо личинці вдалося наситися, вонападає на землю, линяє і перетворюється в німфу. Німфа вже вибирає для живлення більших тварин – зайці, білки, щури, ящірки…Наситившись, німфа линяє і стає статевозрілою особою – імаго. Вони вже полюють на великих тварин і людину.
- Яку групу крові не люблять кліщі? Дослідники з Університету Масарика в Брно дослідили, які люди є найбільш бажаним джерелом їжі для кліщів. Вони з’ясували, яку групу крові люблять кліщі? Найчастіше вони обирали групу крові А (36%), за нею йшли групи О та АВ. І навпаки, найменше вони обирали групу крові В.
ЯК ДІСТАТИ З ТІЛА КЛІЩА
За допомогою бавовняної нитки
Її зав’язують у вузол, якомога ближче до хоботка. Закручуючи кінці нитки за допомогою кругового руху, витягають кліща, потихеньку підтягуючи його вгору і похитуючи убік. Різкі рухи при цьому неприпустимі!
Кліща потрібно захопити якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно витягують, обертаючи навколо осі в зручний бік. Зазвичай через 1-3 оберти кліщ витягується повністю разом із хоботком. Якщо кліща спробувати висмикнути, то виникає велика ймовірність його розриву. Не можна натискати на черевце – можливе видавлювання його вмісту разом із збудниками в ранку.
За допомогою пінцета
Кліща потрібно захопити якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно витягують, обертаючи навколо осі в зручний бік. Зазвичай через 1-3 оберти кліщ витягується повністю разом із хоботком. Якщо кліща спробувати висмикнути, то виникає велика ймовірність його розриву. Не можна натискати на черевце – можливе видавлювання його вмісту разом із збудниками в ранку.
За допомогою спеціальних пристроїв:
• Кліщевертів.
• За допомогою ручки-ласо.
• За допомогою стерильної (прожареної) голки – як скалку.
Після вилучення кліща обробляйте місце укусу йодом або рідиною, що містить спирт!
ЕКСТРЕНА ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБИ ЛАЙМА
При самостійному видаленні кліща, що присмоктався, слід звернутися до дільничного терапевта (лікаря-інфекціоніста, педіатра), який призначить профілактичне лікування. Профілактичний прийом призначеного антибіотика дозволить попередити не лише хворобу Лайма, а й інші бактеріальні кліщові інфекції.
Екстрена профілактика найефективніша при призначенні в перші 72 години після укусу. Для дорослих та дітей віком від 8 років екстрена профілактика хвороби Лайма (бореліозу) проводиться доксицикліном, 0,1 г одноразово.
Доксициклін протипоказаний вагітним та дітям до 8 років. Для них лікар приймає рішення про направлення кліща на дослідження або призначає дозволений препарат, як правило, амоксицилін, у дозуванні відповідно до віку.
ЧИ ПОТРІБНО ДОСЛІДЖУВАТИ КЛІЩА?
Парадокс у тому, що результати дослідження кліща будуть готові через 3 робочі дні, а екстрена профілактика антибіотиком ефективна лише при призначенні у перші 72 години після укусу. І якщо через 3 дні виявиться, що кліщ заражений бореліозом, вже буде пізно починати профілактичний прийом препарату.
ПЕРШІ ПРОЯВИ ХВОРОБИ ЛАЙМА
Якщо кліщ заражений на хворобу Лайма (бореліоз), захворювання виявиться у 50 % укушених. У половини людей тільки виробляться антитіла. В інших на місці укусу через 2-30 днів з’являється почервоніння, з часом пляма збільшується, в центрі блідне, по краях колір переходить у більш інтенсивний. Наступним етапом є поява плям у різних частинах тіла, залучення суглобів, ураження печінки, нервових закінчень. Найчастіше захворювання протікає без підвищення температури, іноді може бути нездужання, озноб, м’язова слабкість, біль голови. Зберігається високий ризик переходу в хронічну форму із залученням різних органів та систем.
Матеріал для даної публікації був використаний з відкритих джерел в інтернеті та з медичної літератури. Всі фото з інтернету.
