В останні зимові, лютневі, холодні дні відбулася тепла зустріч між давніми партнерами-екскурсоводами з ТО «Anga Trevel» та дендропарком «Олександрія». Від екскурсії у екскурсовода парку Векслер Олександри Устимівни залишилися найкращі спогади.
Під час екскурсії дендропарком «Олександрія». Екскурсовод Векслер О.У.
Що відбувається з нашими почуттями, з нашою душею, коли бачимо пейзаж? Мальовничі картини природи наповнюють душу почуттям радості, відволікають від неприємностей, і навіть лікують.
Ми – білоцерківчани, щасливі з того, що маємо такий скарб, як дендропарк «Олександрія». Далеко не кожне місто, та і не кожна країна можуть похвалитися таким парком – древнім і казковим!
Часто наші гості запитують – в яку пору року краще всього приїжджати до нас на екскурсію. І я завжди щиро даю вичерпну (як на мій погляд) відповідь: «Краще всього у нас навесні, влітку, восени і взимку».
Впевнена – всі, хто бачив «Олександрію» зимову, мене підтримають.
Ще вчора над головою було високе чисте небо, сяяло сонце! Та вже на світанку горизонт потемнів… в небі поплили снігові хмари… І ось повалив густий пухнастий сніг…
Зима взялась господарювати! І за годину-другу нашу «Олександрію» не впізнати – вона посвітлішала, засвітилась, помолодшала!
Гостей парку зустрічає ДІБРОВА – наша гордість!
Дуби… Вікові красені… Оракули… І взимку іноді побачиш, як хтось обійняв старого дуба, припав до нього, щоб почути пророцтво долі… Всі знають що наші дуби дуже добрі – вони пророкують тільки довгі роки і щасливу долю!
А як не піддатись чарам струнких, як дівочий стан, сосен! Хуртовина засипала сріблом вишукані зачіски струнких лісових красунь, що так і виграють на ранковому зимовому сонці…
І кущі нашого милого бузку зима теж припорошила білим пилом…
А біля Лави Декабристів зеленіє припорошена снігом магонія падуболиста.
Як у тій пісні: «Замість тебе в саду раптом сніг, раптом сніг… Сніг, як сміх на зеленому листі».
В глибокій балці дрімають під білою попоною «Леви»… Які сни їм навіяла нічна заметіль?..
Спокійно сплять під кригою ставки… Та це тільки здається, що вони сплять. Насправді – Вода не спить! Вона рухається, вона живе, і з нетерпінням чекає моменту, коли вирветься з-під криги і заграє всіма кольорами веселки під сонячними променями, щоб знову вабити наших гостей блакитними очима…
А звідки долітає до нас передзвін срібних дзвіночків?.. То струменіє і дзюрчить джерело «РАЙ». Наперекір морозам, воно не замерзло. Тож, і взимку можна припасти до його цілющої смачної води – це райська насолода!
А ось і наша Гордість, наша Красуня – Велика Галявина! Вона теж задрімала під теплою сніговою ковдрою… І коли добре прислухатись, то можна почути її мірне, спокійне дихання… То набираються сил сотні трав, щоб за місяць-два перетворити всю Галявину на величезний барвистий килим…
Погляньте – на Галявині граціозні красуні ялини зібралися куртинами – в гурті завжди тепліше. А там вже й весна не за горами…
А поки що, чаклунка – зима своєю сніжно-білою чарівною мантією змінила все знайоме і звичне – на незвичайне, таємниче, казкове…
В таку пору відвідувачів в парку небагато. Тож можна сказати, що взимку тут все відпочиває – і колонада «Ехо», і Китайський місток, і Ротонда, і Руїни, і столики, і лави…
А ось і наша господиня – Олександра Василівна Браницька! вдягла шубу з лебединого пуху і, як завжди, гордовито вийшла з палацу, щоб подивитись, чи все до ладу в її милому серцю саду.
Адже «Олександрія» – її дітище! Графиня зустрічає гостей, і запрошує на зимовий бал до «Олександрії»!
Олександра Устимівна Векслер – екскурсовод. 2017 р.
