Невимовно тяжка втрата для науки та людства

Колектив Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України з глибоким сумом сповіщає про смерть Бориса Євгеновича Патона – Президента Національної академії наук України з 1962 року.

Ми пишаємося, що мали честь жити і працювати під керівництвом цього Генія – Видатного українця, Вченого світового рівня.

Видатний український вчений в галузі металургії Борис Євгенович Патон помер 19 серпня на 102-му році життя.

Борис Євгенович був сином академіка, директора Інституту електрозварювання і викладача Київського політехнічного інституту Євгена Патона, онуком російського воєначальника, героя російсько-турецької війни, генерала від інфантерії Віктора Будді.

Б. Є. Патон народився 27 листопада 1918 року – день заснування української академії наук, автор понад тисячі наукових публікацій і більше 400 винаходів. З його ім’ям пов’язане перше зварювання в космосі, створення нових металевих матеріалів і інші дослідження. З 1962 року очолював Національну академію наук України. У 1998 році йому першому в нашій державі було присвоєно звання Героя України. Людиною-легендою Б.Є. Патон став ще при СРСР. Не дарма в 1982 році перед Київським науково-природознавчим музеєм йому встановили прижиттєвий бюст.

Його самовіддана подвижницька праця відзначена численними науковими і державними нагородами та преміями. Він нагороджений Золотими медалями ім. М.В. Ломоносова і С.І. Вавілова, Золотою медаллю ім. Л. Лозанна Асоціації металургів Італії, Золотою медаллю ім. В.Г. Шухова Союзу інженерів і науково-технічних товариств Росії, Золотою медаллю Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Срібною медаллю ім. Ейнштейна ЮНЕСКО та багато інших.

За величезні заслуги Б.Є. Патон зокрема удостоєний Ленінської і Державної премій, високих звань двічі Героя Соціалістичної Праці і Героя України, чотирьох орденів Леніна, орденів Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, князя Ярослава Мудрого V ступеня.

«Патони завжди вірно служили Вітчизні. Я отримав від предків головне – сплав характеру. Це чесність і любов до незалежності, це гордість, несумісна із підлабузництвом, це вимогливість до себе і фанатична наполегливість у здійсненні поставленої мети! Це моя спадщина, і кращого мені не треба!» – розповідав Борис Євгенович Патон.

Борис Євгенович до останнього подиху опікувався долею української науки, зумів вберегти основні академічні школи і щиро вірив у необхідність збереження важливої ролі науки для українського суспільства.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Вічна, світла йому пам’ять…