ПАЛІЄВА ГОРА

Палієва гора є одним з найцікавіших оглядових майданчиків у парку «Олександрія», який забезпечує широкопанорамний огляд живописних перспектив різної віддаленості. А ще це місце тісно пов’язане з ім’ям славетного та містичного Білоцерківського і Фастівського козацького полковника Семена Пилиповича Палія. Саме тут розташовувався табір одного з його загонів, який у листопаді 1702 року розгромив польський гарнізон у нашому місті. На згадку про ці події у 1980 році було встановлено пам’ятний знак у вигляді кріпосної башти з гранітним барельєфом (фото 1, праворуч), де зображені козацькі голови та сцени з бойового життя козаків, поряд чавунна гармата з ядрами (авторами є скульптор Володимир Луцак та архітектор Дмитро Криворучко).

Свідком тих давніх подій лишилася ботанічна пам’ятка природи місцевого значення ˗ «Дуб Семена Палія» (фото 1, ліворуч) (вік майже 350 років), який має охоронний статус.

Фото 1. Пам’ятний знак та дуб Семена Палія

І це ще не всі «таємниці» Палієвої гори, історія якої сягає навіть епохи Київської Русі, коли ця гора була одним із стратегічних пунктів у системі захисних укріплень на річці Рось, створених для захисту від степових кочівників.

Залишимо сторінки історії нашим історикам та краєзнавцям, а ми познайомимо Вас із Палієвою горою, як унікальною геологічною та ботанічною пам’яткою природи Білоцерківщини.

У межах парку «Олександрія» зафіксовано два білоцерківських відслонення кристалічних порід Українського кристалічного масиву. Найбільше з них – у підніжжя Палієвої гори (фото 2). Крім цього, є унікальні породи, які можна побачити лише тут, а саме вихід зелено-темно-сірих вивітрених вулканічних порід, які є «молодими», за припущеннями вчених, мають вік лише 500 млн. років (вік Українського кристалічного масиву майже 4 млрд. років).

(Фото 2) Підніжжя Палієвої гори

І все ж таки, найціннішою у цій дивовижній частині парку є рослинність. На території Київського плато (Біла Церква), лучні степи, які характеризуються найбільшим флористичним різноманіттям серед степових екосистем України, займають менше 1 % території. Це невеличкі острівці лучно-степової рослинності, які лишилися на схилах балок, пагорбів, курганів, городищ, на узліссях і є великою науковою цінністю.

Невелика ділянка лучного степу площею всього 0,77 га на Палієвій горі займає її південний крутий схил (нахил до 45°). Перші згадки про видовий склад рослинності цієї ділянки є у роботах відомого вченого М.К. Гродзинського (1928, 1929). На той час однодольні рослини було представлено 6 родинами (16 видів), дводольні 13 родинами (40 видів, у т.ч. 3 деревних), папоротеподібні – 1 видом.

Пройшло майже 100 років….. і що бачимо сьогодні, саме через шкодочинний антропогенний вплив повністю зник адоніс весняний, який раніше ріс тут у великій кількості і під час цвітіння забарвлював схил Палієвої гори у яскравий золотаво-жовтий колір; повністю зникла ковила пірчаста, яку місцеві жителі виривали цілими снопами, та ще багато інших рослин. На даний час ще лишилися поодинокі екземпляри 5 видів рослин, занесених до Червоних книг України та Європи та регіонально-рідкісні рослини: осока низька, вишня степова, півник угорський, гвоздика Андржійовського. Майже 10 % від загальної кількості трав’янистих рослин дендропарку ростуть лише на степовій ділянці Палієвої гори (деякі у кількості до 5 екземплярів): деревій благородний, азинеума сірувата, полин австрійський, папороть аспленій північний та інші.

Науковці «Олександрії» постійно контролюють чисельність видів, у т.ч. зафіксовано появу великої кількості адвентивних агресивних видів (бур’янів), які захоплюють цілі ділянки Для відтворення популяцій ковили щорічно проводиться підсадка рослин.

На жаль, причиною зникнення багатьох видів рослин є не тільки зміна клімату, а і людський фактор. Це постійне витоптування ділянки, викрадення рослин, збір квітів та лікарської сировини, а ще купи сміття, яке залишають після себе відвідувачі. На території парку категорично заборонено розкладати вогнища, але окремі відвідувачі не замислюються над наслідками, і вогнища та недопалки щороку призводять до пожеж, під час яких гинуть рослини та насіння, яке б могло прорости.

Закликаємо Вас шанобливо ставитися до дивовижного, але такого крихкого рослинного світу «Олександрії» і зберегти її для наших нащадків.

Наталія Бойко, Наталія Дойко, Людмила Гандовська